1. Словник синонімів української мови

гніватися

СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам., ФИ́РКАТИ розм. (виражаючи гнів, ображаючись на кого-, що-небудь); ДРАТУВА́ТИСЯ, ДРОЧИ́ТИСЯ розм., ІРИТУВА́ТИСЯ заст. (бути в стані роздратування); СПАЛА́ХУВАТИ, СПАХА́ТИ, СПА́ХУВАТИ (раптово впадати в гнів); САТАНІ́ТИ, ПІ́НИТИСЯ (доходити до крайньої межі в гніві). — Док.: розсе́рдитися, осе́рдитися рідше розгні́ватися, розгніви́тися, нагні́витися розм. угні́ватися (вгні́ватися) рідше угніви́тися (вгніви́тися) рідше прогні́ватися, прогніви́тися, розізли́тися, обізли́тися, озли́тися, узли́тися розм. озлоби́тися, обу́ритися, розпри́ндитися, роздратува́тися, роздрочи́тися, спалахну́ти, спахну́ти. Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився (Григорій Тютюнник); — Може, це секрет? Тоді не гнівайтесь за мою цікавість (Ю. Смолич); — На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Її знали за строгу жінку, що злостилась задля кожної дрібниці і голосно сварилася (О. Кобилянська); Відскочив засув, двері відчинились, — я чую — милая моя гнівиться (Леся Українка); (Євгеній:) Перепрошаю вас, дідусю, за свого неґречного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Франко); — Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас? (М. Зеров); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (О. Довженко); Уляна неприязно мовчала, приндилася (К. Гордієнко). — Пор. I. 1. лютува́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гніватися — (виявляти почуття гніву) сердитися, злитися, (більшою мірою) озлоблюватися, злоститися, спалахувати// важким духом дихати, бісом дивитися, впадати в гнів, зібрати всіх сусідів на брови, кипіти злобою, держати камінь за пазухою. Словник синонімів Полюги
  2. гніватися — гні́ватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. гніватися — важким духом дихати на кого; вогнем (пеклом, полум’ям) дихати на кого; бісом дивитися на кого; скреготати зубами; рвати й метати; кидати вогнем-блискавицею; кидати (вергати) громи (громами); впадати в гнів. Словник фразеологічних синонімів
  4. гніватися — Сердитися, гнівитися, мати гнів на; нервуватися, дратуватися, г. денервуватися, з. гнівати, с.г. зденервований; (схильний гніватися) гнівливий. Словник синонімів Караванського
  5. гніватися — [гн’іватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  6. гніватися — -аюся, -аєшся, недок. Виражати гнів, роздратування; сердитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. гніватися — ГНІ́ВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Відчувати гнів, роздратування; сердитися. Не гнівайтесь, прошу, що я так довго не писав (М. Коцюбинський); Важко було зрозуміти, чи він гнівався, оглядаючи Поруби, чи радів (М. Чабанівський); Марія торкнулась до його плеча. – Я не гніваюся на тебе (Р. Іваничук). Словник української мови у 20 томах
  8. гніватися — див. сердитися Словник синонімів Вусика
  9. гніватися — Гні́ватися, -ваюся, -ваєтся, -ваються Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гніватися — ГНІ́ВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Виражати гнів, роздратування; сердитися. Не гнівайтесь, прошу, що я так довго не писав (Коцюб., III, 1956, 414); Важко було зрозуміти, чи він гнівався, оглядаючи Поруби, чи радів (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 199). Словник української мови в 11 томах
  11. гніватися — Гніватися, -ваюся, -єшся гл. Гнѣваться, сердиться. Не гнівийся, дівчинонько, що я не займаю. Мет. 106. Словник української мови Грінченка