гніватися

важким духом дихати на кого; вогнем (пеклом, полум’ям) дихати на кого; бісом дивитися на кого; скреготати зубами; рвати й метати; кидати вогнем-блискавицею; кидати (вергати) громи (громами); впадати в гнів.

Що то за чоловік, що важким духом дихає (Коцюбинський, 1, 1961, с. 28); Пересваряться всі, перегризуться, вогнем дишуть одна на одну, усі сердиті (Коцюбинський, 2, 1961, с. 156); – В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 347); – Раду на мене пеклом дише за своюцур їй! носату циганку та голомшить молодицю ні за що, ні про що (Коцюбинський, 2, 1961, с. 102); –А я йому, що? Йому не вгодиш: переступизле; не доступизле; все бісом дивиться (Коцюбинський, 1, 1961, с. 29); – Цілий вік продержу у дівках, хай і коса посічеться непокритою!скреготів він зо зла зубами (Панас Мирний, 4, 1970, с. 369); Армія окупантів не виконувала наказу свого командування… Генерал д’Ансельмкомандуючий окупаційною армієюмав підстави рвати й метати, мав причини вергати громи (Смолич, 5, 1959, с. 617); Держдепартамент кидає вогнем-блискавицею… з приводу того, що в одному з повідомлень московського радіо нагадувалось про причетність ЦРУ до вбивства Патріса Лумумби (Рад. Україна, 24 лют., 1983, с. 3); Меланя характеру була лагідного, ніколи в гнів не впадала (Смолич, Мир хатам – війна палацам, 1958, с. 40). Пор.: сердитися; образитися.

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гніватися — (виявляти почуття гніву) сердитися, злитися, (більшою мірою) озлоблюватися, злоститися, спалахувати// важким духом дихати, бісом дивитися, впадати в гнів, зібрати всіх сусідів на брови, кипіти злобою, держати камінь за пазухою. Словник синонімів Полюги
  2. гніватися — гні́ватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. гніватися — Сердитися, гнівитися, мати гнів на; нервуватися, дратуватися, г. денервуватися, з. гнівати, с.г. зденервований; (схильний гніватися) гнівливий. Словник синонімів Караванського
  4. гніватися — [гн’іватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. гніватися — -аюся, -аєшся, недок. Виражати гнів, роздратування; сердитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гніватися — ГНІ́ВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Відчувати гнів, роздратування; сердитися. Не гнівайтесь, прошу, що я так довго не писав (М. Коцюбинський); Важко було зрозуміти, чи він гнівався, оглядаючи Поруби, чи радів (М. Чабанівський); Марія торкнулась до його плеча. – Я не гніваюся на тебе (Р. Іваничук). Словник української мови у 20 томах
  7. гніватися — див. сердитися Словник синонімів Вусика
  8. гніватися — СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам. Словник синонімів української мови
  9. гніватися — Гні́ватися, -ваюся, -ваєтся, -ваються Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гніватися — ГНІ́ВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Виражати гнів, роздратування; сердитися. Не гнівайтесь, прошу, що я так довго не писав (Коцюб., III, 1956, 414); Важко було зрозуміти, чи він гнівався, оглядаючи Поруби, чи радів (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 199). Словник української мови в 11 томах
  11. гніватися — Гніватися, -ваюся, -єшся гл. Гнѣваться, сердиться. Не гнівийся, дівчинонько, що я не займаю. Мет. 106. Словник української мови Грінченка