сердитися

дути (надимати, копилити) губи (губу); (бути незадоволеним ким-небудь) мати (чути) жаль до кого, рідко; (безпідставно) лізти в пляшку; (потай) таїти (затаювати) зло на кого; мати серце на кого, проти кого; мати зуб (зуба) на кого, проти кого; гострити (точити) зуби на кого, рідко проти (супроти) кого; держати (тримати, носити) камінь за пазухою; гострити (точити) ніж на кого.

Він морщить лоб, надимає губи, поглядає скоса на княжного двірського (Хижняк, Данило Галицький, 1958, с. 570); – Покажи вже, чого губи копилиш, – докинув Петро (Іщенко, Сусіди, 1969, с. 58); Свекруха лається… як скажеш що, той «дурна і неспособна», як мовчиш – то – «чого губу копилиш»? (Григоренко, Вибране, 1939, с. 197); Була дівка, як огірочок, а стала, немов черниця. Схудла, мовчить і до батька жаль має, А він чим винен? (Коцюбинський, 2, 1961, с. 34); Я чув жаль до себе, до вас, до матері (Кобилянська, 3, 1956, с. 22); Зрештою, сам собі винен, і нічого тепер лізти в пляшку (Гончар, 1, 1954, с. 343); Мала дівчина таку добру душу та лагідне серце, що за ті дрібниці ніколи й ні на кого довго зла не затаювала (Козаченко, Сальвія, 1959, с. ЗО); Загадали тоді на Січі в море йти, турків пужати, а козаки давно вже серце на султана мали за татар: скільки того ясиру перетягали бусурмани (Панч, 4, 1982, с. 21); Гнат і, мабуть, деякі з присутніх, може, отой композитор або отой поет з своїми булижниками, – всі вони мали на мене зуб за Вероніку (Загребельний, 4, 1980, с. 488); Пан Андрій… мав зуба на Кшивокольського за його завжди зухвалі й гвалтовні виступи (Хоткевич, Довбуш, 1965, с. 23); – На Полтавщину нема вороття. Там на мене управитель зуби гострить, закатує, бісів німчура (Кочура, Золота грамота, 1960, с. 437); – А мене теж, мабуть, не мине цюпа, бо банк уже точить на мене зуби, що не плачу довгів (Коцюбинський, 3, 1956, с. 280); – І пам’ятайте одно: хто держить камінь за пазухою, тому погано буде жити в нашому селі (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 471); – Настя вчора якось сказала, що раніше з тобою гуляла, от я й вирішив поговорити… Навіщо камінь за пазухою тримати (Тарновський, День починався неспокійно, 1963, с. 238); – Значить, у тебе ще є щось проти мене? Не крийся… Скажи, не носи каменя за пазухою (Колесников, Однолюби, 1975, с. 165); [Антон:] Та ще Кошик чомусь гнівається на мене… [Яків:] Не помічав, щоб Віктор точив на тебе ніж (Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, с. 584) Пор.: гніватися; образитися.

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сердитися — се́рдитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сердитися — Гніватися, злитися, злоститися, злостувати, злобувати, (дуже) лютитися, лютувати, лютіти, (з піною в роті) пінитися, о. важким духом дихати, мати серце <�злість> на кого, сипати вогнем, д. мати жаль на кого. Словник синонімів Караванського
  3. сердитися — Розсердитися, біситися, біснувати, біснуватися, бровитися (насуплювати брови), буйнувати, буйнуватися, бундоситися, бурмоситися, бунтуватися, вишкірятися, влютитися, вознервувати, воз'яритися, ворохобитися, враждати, враждувати, гарячитися... Словник синонімів Вусика
  4. сердитися — [сердиетиес'а] -рджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. сердз'с'а, серд'теис'а Орфоепічний словник української мови
  5. сердитися — -джуся, -дишся, недок. Бути в стані гніву, роздратування; гніватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сердитися — Гнівати, зігнівати, зігнівити, погнівати, гніватися, загнівуватися, загніватися, позагнівуватися, зігнівуватися, зігніватися, позігнівуватися, нагнівуватися, нагніватися, понагнівуватися, погнівуватися, погніватися, розгнівуватися, розгніватися... Словник чужослів Павло Штепа
  7. сердитися — СЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. Бути в стані гніву, роздратування; гніватися. – Тиха [Одарка], як те ягня. Ніколи не чув я од неї недоброго слова, ніколи вона навіть не сердилась... (І. Словник української мови у 20 томах
  8. сердитися — Сердиться, якби йому курка хліб украла. Глум, хто за маловажну річ сердиться. Сердиться, якби йому собака ковбасу з'їла. Значіння, що й попереднє. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. сердитися — I. ЛЮТУВА́ТИ (бути в стані крайнього роздратування, гніву; дуже сердитися); ЛЮТИ́ТИСЯ, ЛЮТУВА́ТИСЯ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ, РОЗЛЮ́ЧУВАТИСЯ, РОЗ'Я́ТРЮВАТИСЯ, БІСНУВА́ТИСЯ, ЗВІРІ́ТИ, СКАЖЕНІ́ТИ, ШАЛЕНІ́ТИ, ШАЛІ́ТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИСЯ, НАВІЖЕНІ́ТИ, НАВІСНІ́ТИ... Словник синонімів української мови
  10. сердитися — Се́рдитися, -джуся, -дишся, -дяться; не се́рдься, не се́рдьтеся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. сердитися — СЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. Бути в стані гніву, роздратування; гніватися. — Тиха [Одарка], як те ягня. Ніколи не чув я од неї недоброго слова, ніколи вона навіть не сердилась… (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. сердитися — Сердитися, -джуся, -дишся гл. Сердиться. Сердилась баба на діда, а дід того не відав. Ном. № 3473. Словник української мови Грінченка