голубник

Значення в інших словниках

1. голубник — голубни́к іменник чоловічого роду приміщення для голубів Орфографічний словник української мови
2. голубник — ГОЛУБНИК – ГОЛУБІВНИК Голубник, -а. Приміщення для голубів; голуб’ятня. Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (А. Головко). Голубівник, -а. Той, хто розводить, тримає голубів; голуб’ятник: завзятий голубівник. Літературне слововживання
3. голубник — ГОЛУБНИ́К, а́, ч. Приміщення для голубів. Тхір часто звик Ходить на голубник (Л. Боровиковський); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (А. Головко); Тут, на Горі, всі дуже любили голубів. Словник української мови у 20 томах
4. голубник — ГОЛУБНИ́К (приміщення для голубів), ГОЛУБ'Я́ТНИК розм., ГОЛУБ'Я́ТНЯ розм. Голуби летять у сховок, І в тіснім голубнику Ряд округлих їх головок — Як намисто у разку (М. Рильський); Господар.. Словник синонімів української мови
5. голубник — Голубни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. голубник — ГОЛУБНИ́К, а́, ч. Приміщення для голубів. Тхір часто звик Ходить на голубник (Бор., Тв., 1957, 163); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Головко, І, 1957, 190). Словник української мови в 11 томах