голінний

Значення в інших словниках

1. голінний — голі́нний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
2. голінний — жм., бравий, завзятий, молодецький; (до чогось) ласий, охочий. Словник синонімів Караванського
3. голінний — ГОЛІ́ННИЙ, а, е, розм. Бравий, завзятий. Пархім теж парубок голінний – хоч куди (Г. Квітка-Основ'яненко); [Перша дівчина:] От голінна! І не боялась сама прийти сюди! (С. Словник української мови у 20 томах
4. голінний — див. жадний; жвавий Словник синонімів Вусика
5. голінний — БРА́ВИЙ (який відзначається сміливістю, енергійністю, жвавістю), БАДЬОРИ́СТИЙ рідше, ХВА́ЦЬКИЙ розм., ГОЛІ́ННИЙ розм., МОЛОДЦЮВА́ТИЙ рідше. — В неї ж наречений є, — нагадує Ганна Остапівна. — Та ще такий бравий, з мотоциклом (О. Словник синонімів української мови
6. голінний — Голі́нний, -на, -не до чого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. голінний — ГОЛІ́ННИЙ, а, е, розм. Бравий, завзятий. Пархім теж парубок голінний — хоч куди (Кв.-Осн., II, 1956, 487); [Перша дівчина:] От голінна! І не боялась сама прийти сюди! (Вас., III, 1960, 9); // до чого, на що. Охочий до чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
8. голінний — Голінний, -а, -е 1) Удалой, бравый, рѣзвый. Голінний, завзятий чоловік. Шевч. 302. От дівка голінна, так так! Шевч. 310. 2) Способный къ чему. Він голінний до всього. Черк. у. 3) — до чого, на що. Охочій до чего, любящій что. Маруся голінна до тарані. Словник української мови Грінченка