гонорарник
гонора́рник
-а, ч., зневажл.
Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гонорарник — гонора́рник іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- гонорарник — ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати якомога більші гонорари, працює лише заради гонорару. Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Д. Словник української мови у 20 томах
- гонорарник — ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару. Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Павл., Бистрина, 1959, 119). Словник української мови в 11 томах