1. Словник української мови у 20 томах

гонорарник

ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл.

Той, хто прагне одержувати якомога більші гонорари, працює лише заради гонорару.

Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Д. Павличко);

Бути членом журі на конкурсі кіносценаристів – праця важка: серед великої кількості халтурників та гонорарників потрібно відшукати справжнього генія (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гонорарник — гонора́рник іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. гонорарник — -а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гонорарник — ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару. Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Павл., Бистрина, 1959, 119). Словник української мови в 11 томах