гоноратив

ГОНОРАТИ́В, у, ч., лінгв.

Граматична категорія, що виражає шанобливе або ж нейтральне ставлення мовця до особи, до якої він звертається.

Для української мови, особливо у царині епістолярного жанру, характерне явище яскравої індивідуалізації гоноративів, наповнення їх емоційним, навіть певною мірою інтимним змістом (з наук. літ.);

Найповніше гоноратив представлений у японській мові, проте є характерним і для деяких європейських й азійських мов (з наук.-попул. літ.).