гоноровитий

Значення в інших словниках

1. гоноровитий — гонорови́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
2. гоноровитий — ГОНОРОВИ́ТИЙ, а, е. Те саме, що гонори́стий. Балабуха був трохи гоноровитий: йому хотілось почванитись перед гусарами своєю жінкою (І. Словник української мови у 20 томах
3. гоноровитий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
4. гоноровитий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
5. гоноровитий — ГОНОРОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що гонори́стий. Балабуха був трохи гоноровитий: йому хотілось почванитись перед гусарами своєю жінкою (Н.-Лев., III, 1956,134); Він справді почував себе нащадком гоноровитої козацької старшини (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 217). Словник української мови в 11 томах
6. гоноровитий — Гоноровитий, -а, -е = гонористий К. XII. 114. Онисько дід гордий і гоноровитий. Левиц. Пов. 226. Словник української мови Грінченка