гордівливий

Значення в інших словниках

1. гордівливий — гордівли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
2. гордівливий — ГОРДІВЛИ́ВИЙ, а, е. Сповнений почуття гордості (у 2 знач.); поважний. – Мій брат Лука теж був поет і романтик, – в голосі Степана зазвучали гордівливі нотки (І. Волошин); // у знач. ім. гордівли́вий, вого, ч. Той, хто постійно пишається собою. Словник української мови у 20 томах
3. гордівливий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
4. гордівливий — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Словник синонімів української мови
5. гордівливий — ГОРДІВЛИ́ВИЙ, а, е. Сповнений почуття гордості (у 2 знач.); поважний. — Мій брат Лука теж був поет і романтик, — в голосі Степана зазвучали гордівливі нотки (Вол., Сади.., 1950, 19). Словник української мови в 11 томах