1. Словник української мови у 20 томах

гордівливий

ГОРДІВЛИ́ВИЙ, а, е.

Сповнений почуття гордості (у 2 знач.); поважний.

– Мій брат Лука теж був поет і романтик, – в голосі Степана зазвучали гордівливі нотки (І. Волошин);

// у знач. ім. гордівли́вий, вого, ч. Той, хто постійно пишається собою.

Гордівливий стоїть близько до хули, той, що хвалиться діяльною чеснотою, – близько до блуду, хто ж вихваляється мудрістю, – може потрапити в темні тенета незнання (з рел.-церк. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гордівливий — гордівли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гордівливий — -а, -е. Сповнений почуття гордості (у 2 знач.); поважний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гордівливий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
  4. гордівливий — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Словник синонімів української мови
  5. гордівливий — ГОРДІВЛИ́ВИЙ, а, е. Сповнений почуття гордості (у 2 знач.); поважний. — Мій брат Лука теж був поет і романтик, — в голосі Степана зазвучали гордівливі нотки (Вол., Сади.., 1950, 19). Словник української мови в 11 томах