1. Великий тлумачний словник сучасної мови

град

I -у, ч.

1》 Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми.

2》 чого, перен. Велика кількість, численність.

|| у знач. присл. градом. У великій кількості, багато.

|| Великими краплями, рясно (про піт, сльози).

II -а, ч., уроч.

Місто.

III -а, ч., мат.

Величина кута, що дорівнює сотій частині величини прямого кута.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. град — град 1 іменник чоловічого роду опади град 2 іменник чоловічого роду місто Орфографічний словник української мови
  2. град — зб., градобій, градопад, градобиття, д. гряд; градище, од. зб. градин|к|а. Словник синонімів Караванського
  3. град — 1. місто, див. город 2. що падає з неба Словник чужослів Павло Штепа
  4. град — А, ч., уроч. Город, місто. Намистом огнів озиваються весі і гради. Зболілим видінням снується нам сон мерехкий. (П-1:107). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. град — ГРАД¹, у, ч. 1. Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми. Їй в обличчя вітер бив холодними краплинами, дошкуляв кульками граду (С. Чорнобривець); Під самою Гамаліївкою вдарила гроза з громовицею та градом (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. град — (від лат. gradus – крок, ступінь) одиниця виміру плоского кута в метричній системі мір 18 ст. 1 Г. дорівнює 1/100 прямого кута. Інша назва – ган. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. град — I (грд) одиниця плоского кута, рівна 1 сотій прямого кута; 1 грд = 0,9° = (π/200) рад — 1,570796 ∙ 10-2 рад. II атмосферні опади (шматочки льоду діаметром 0,5-5 см, часом більші); спостерігається у теплу пору року, зазвичай разом із зливою. Універсальний словник-енциклопедія
  8. град — ко́тяться / покоти́лися дрібні́ (рясні́, пеку́чі і т. ін.) сльо́зи (гра́дом) у кого і без додатка. Хтось невтішно, не зупиняючись, плаче. Рясні сльози градом котяться по дівочих щоках (О. Гончар). ли́ти (пролива́ти) / проли́ти сльо́зи. 1. Плакати. Фразеологічний словник української мови
  9. град — РЯ́СНО (про дощ, піт, сльози тощо, які падають, ллються великими краплями), ГРА́ДОМ, БЕЗПЕРЕ́РВНО, ГУ́СТО (не перестаючи, не припиняючись). Сльози, які по хвилі полилися рясно, принесли їй полегшу (І. Франко); Піт градом котився з чола, заливав очі (В. Словник синонімів української мови
  10. град — Град, гра́ду, -дові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. град — ГРАД¹, у, ч. 1. Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми. Інколи влітку під час грози випадає град (Фіз. геогр., 5, 1956, 91); Їй в обличчя вітер бив холодними краплинами, дошкуляв кульками граду (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах
  12. град — (ст.слов. — загорожа) 1. Укріплене місто слов'ян середньовічної доби. 2. Оборонний вал, що оточував старовинне поселення. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. град — I. Град, -ду м. = гряд. Граду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098. --------------- II. Град, -ду м. 1) = город. (Заимствовано изъ церк.-слав.). Чуб. І. 160. 2) Огорожа. Ой у саду, в саду-винограду, там стоїть коник коло граду. Чуб. V. 781. Словник української мови Грінченка