1. Великий тлумачний словник сучасної мови

грозити

грози́ти

грожу, грозиш, недок.

1》 Попереджати з погрозою про покарання; погрожувати.

|| Робити загрозливий жест.

2》 Містити яку-небудь загрозу, небезпеку; загрожувати.

3》 перен. Лякати своєю близькістю, можливістю здійснення.

|| Залякувати чим-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грозити — грози́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. грозити — ГРОЗИТИСЯ погрожувати, за-, нахвалятися; (війною) лякати, залякувати. Словник синонімів Караванського
  3. грозити — Загрожувати, загрозити, погрожувати, погрозити, лякати, залякувати, залякати, злякати, налякувати, налякати, подякувати, полякати, нахвалюватися, нахвалятися, нахвалитися, похвалятися, похвалитися Словник чужослів Павло Штепа
  4. грозити — Грозитися, загрожувати, насварятися, нахвалятися, погрожувати, похвалятися, пригрожувати, сваритися, страхати Фразеологічні синоніми: погрожувати кулаком; сваритися пальцем Словник синонімів Вусика
  5. грозити — ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути. Словник синонімів української мови
  6. грозити — ГРОЗИ́ТИ, грожу́, грози́ш, недок. 1. Попереджати з погрозою про покарання; погрожувати. Почала [Одарка] розказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як грозили й били (Вовчок, І, 1955, 43)... Словник української мови в 11 томах