1. Словник української мови в 11 томах

грозити

ГРОЗИ́ТИ, грожу́, грози́ш, недок.

1. Попереджати з погрозою про покарання; погрожувати.

Почала [Одарка] розказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як грозили й били (Вовчок, І, 1955, 43);

— Спіймав мене ти з носилками — зараз грозиш під суд віддати. А, бач, того й не подумав, чого я сюди з цими проклятими носилками прийшов? (Тют., Вир, 1960, 31);

// Робити загрозливий жест.

Олена зайшла знов Петрові перед обличчя і знов протирала очі і грозила пальцем (Март., Тв., 1954,122);

*У порівн. У лівій руці тримав [Андрій] залізо, а права, без пальців, високо здіймалась над головою, наче комусь грозила (Коцюб., II, 1955, 90).

2. Містити в собі яку-небудь загрозу, небезпеку; загрожувати.

Над Римом золота тіара, Як роги чорта у казках, Грозить бідою і пожаром (Сос., І, 1957, 470);

Йому грозили холод і тумани (Гонч., Вибр.,1959, 127).

3. перен. Лякати своєю близькістю, можливістю здійснення.

[Зося:] Гнатику, соколе мій! Нам грозить розлука (Фр., IX, 1952, 352);

Я поліг біля Ржева, Кат грозить ще Москві (Мал., Серце.., 1959, 198);

// Залякувати чим-небудь.

Грозять війною нам весь час, а ми війни не хочем (Забіла, Промені, 1951, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грозити — грози́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. грозити — ГРОЗИТИСЯ погрожувати, за-, нахвалятися; (війною) лякати, залякувати. Словник синонімів Караванського
  3. грозити — грожу, грозиш, недок. 1》 Попереджати з погрозою про покарання; погрожувати. || Робити загрозливий жест. 2》 Містити яку-небудь загрозу, небезпеку; загрожувати. 3》 перен. Лякати своєю близькістю, можливістю здійснення. || Залякувати чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. грозити — Загрожувати, загрозити, погрожувати, погрозити, лякати, залякувати, залякати, злякати, налякувати, налякати, подякувати, полякати, нахвалюватися, нахвалятися, нахвалитися, похвалятися, похвалитися Словник чужослів Павло Штепа
  5. грозити — Грозитися, загрожувати, насварятися, нахвалятися, погрожувати, похвалятися, пригрожувати, сваритися, страхати Фразеологічні синоніми: погрожувати кулаком; сваритися пальцем Словник синонімів Вусика
  6. грозити — ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути. Словник синонімів української мови