1. Великий тлумачний словник сучасної мови

гуркання

гу́ркання

-я, с., розм.

Дія за знач. гуркати і звуки, утворювані цією дією.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуркання — гу́ркання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гуркання — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм. Словник синонімів української мови
  3. гуркання — ГУ́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гу́ркати і звуки, утворювані цією дією. — Я теж чув, — відповів на бігу Григорій Федорович, поспішаючи до сінець [сінців], бо гуркання в двері не припинялося (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах