1. Великий тлумачний словник сучасної мови

гуцнути

гу́цнути

-ну, -неш, док., перех. і неперех., розм.

1》 Однокр. до гуцати.

2》 Упасти з великою силою, створюючи шум.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуцнути — гу́цнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гуцнути — ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИ розм., ЧУ́КАТИ розм., ГУ́ЦАТИ розм., ГУЦИ́КАТИ розм., ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідко) розм. (перев. дитину на руках або колінах). — Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути (ги́цнути). Словник синонімів української мови
  3. гуцнути — ГУ́ЦНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. 1. Однокр. до гу́цати. Гуцнув [Павло Катрю] ще й у хаті аж до стелі, раз і вдруге (Кучер, Трудна любов, 1960, 298); Машина гуцнула на повороті, технік стукнувся потилицею об кабіну (Вітч., 1, 1947, 10). Словник української мови в 11 томах