дага

да́га

-и, ж.

У Західній Європі за середньовіччя – назва короткої шаблі для рукопашного бою.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дага — да́га (від італ. daga – палаш, тесак) у Західній Європі за середньовіччя назва короткої шаблі для рукопашного бою. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. дага — (афр.) Будівельний матеріал із щебеня в суміші з глиною, що використовувався корінними народами південної Африки. Архітектура і монументальне мистецтво