1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дажбог

да́жбог

-а, ч.

У стародавніх слов'ян-язичників – бог Сонця, покровитель родючості, природи, джерело світла і тепла.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Дажбог — А, ч. Один із найголовніших персонажів української міфології, Бог Сонця, світла і добра, земного достатку. Пророк Дажбогів, — але до жнив тобі — Гадати, ворожити, вихваляти. (Т.1, кн.2:225). Словник поетичної мови Василя Стуса
  2. Дажбог — Бог сонця, вогню, згодом добра та достатку у сх. слов'ян; згадується в Повісті временних літ (980, 1114) і Слові о полку Ігоревім. Універсальний словник-енциклопедія