дарниця
да́рниця
-і, ж., розм., заст.
Дарча грамота, дарчий лист.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Дарниця — Да́рниця іменник жіночого роду місцевість Орфографічний словник української мови
- Дарниця — Да́рниця, -ці, -цею; да́рницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дарниця — ДА́РНИЦЯ, і, ж., розм., заст. Дарча грамота, дарчий лист. — Я тобі даю село Будутин, на Росі… Будеш ти в ньому господинею… От тобі моя печать, — вона простягла руку до столу і взяла дарницю на село (Скл., Святослав, 1959, 238). Словник української мови в 11 томах