1. Словник української мови в 11 томах

дарниця

ДА́РНИЦЯ, і, ж., розм., заст. Дарча грамота, дарчий лист.

— Я тобі даю село Будутин, на Росі… Будеш ти в ньому господинею… От тобі моя печать, — вона простягла руку до столу і взяла дарницю на село (Скл., Святослав, 1959, 238).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дарниця — -і, ж., розм., заст. Дарча грамота, дарчий лист. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Дарниця — Да́рниця іменник жіночого роду місцевість Орфографічний словник української мови
  3. Дарниця — Да́рниця, -ці, -цею; да́рницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)