дарований
ДАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до дарува́ти 1.
Корою пофарбована Торбина та була, Бабусею дарована, Щоб книги берегла (Шпак, Вибр., 1952, 144);
// У знач. прикм.
Дарованому коневі в зуби не дивляться (Укр.. присл.., 1955, 282).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дарований — даро́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- дарований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до дарувати 1). || даровано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дарований — Даро́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дарований — Дарований, -а, -е Подаренный. Дарованому один кінець. Ном. № 4614. Дарованому коневі в зуби не дивляться. Ном. № 4616. Словник української мови Грінченка