депозитний

депози́тний

-а, -е.

Прикм. до депозит.

Депозитна валюта — банківські документи, які виступають у ролі засобів накопичення.

Депозитна операція — операція із залученням коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

Депозитна процентна ставка — банківський процент, що його виплачують власнику депозиту.

Депозитне свідоцтво — документ, який засвідчує право його власника на кошти, що знаходяться на депозиті.

Депозитний рахунок — рахунок особи, компанії у комерційному банку.

Депозитний рахунок грошового ринку — рахунок, що його відкривають банки та ощадні установи у відповідь на конкуренцію з боку акцій інвестиційних фондів.

Депозитний сертифікат — цінний папір, який засвідчує суму вкладу, внесеного до банку, та права вкладника.

Депозитні банки — а) банки, які здійснюють банківські операції в основному за рахунок залучення депозитів (вкладів); б) комерційні банки, які володіють правом приймати вклади від населення.

Депозитні суми — кошти, які надходять у тимчасове розпорядження бюджетних установ та організацій.