диктат

дикта́т

-у, ч.

1》 Політика нав'язування, диктування своїх умов, вимог з боку уряду сильної імперіалістичної країни урядові слабшої країни.

|| перен. Влада диктатора.

|| рідко. Те саме, що диктатор 1).

2》 Угода, договір між урядами країн, коли сильніша країна диктує свою волю слабшій всупереч її бажанню.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

диктат — дикта́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
диктат — Мус, примус, принука, наказ, див. репресалія Словник чужослів Павло Штепа
диктат — дикта́т (нім. Diktat, від лат. dicto – диктую, наказую) 1. В міжнародному праві – нерівноправний договір, нав’язаний однією державою іншій. 2. Політика нав’язування своїх умов, вимог, угод сильною імперіалістичною державою іншій, слабшій державі. Словник іншомовних слів Мельничука
диктат — Дикта́т, -ту; -та́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
диктат — ДИКТА́Т, ч. 1. род. у. Політика нав’язування, диктування своїх умов, вимог з боку уряду сильної імперіалістичної країни урядові слабішої країни; // перен. Влада диктатора. Словник української мови в 11 томах
диктат — рос. диктат (від латин. dictatus — продиктований) — нав'язування економічному суб'єкту певного способу дій всупереч його бажанню; примушення, закріплення нерівноправних (кабальних) умов у договорі сильнішою стороною. Eкономічна енциклопедія