1. Великий тлумачний словник сучасної мови

димучий

диму́чий

-а, -е.

Який виділяє багато диму, димить.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димучий — диму́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. димучий — ДИМУ́ЧИЙ, а, е. Який виділяє багато диму, димить. Гриміла возовиця по дорогах, І на токах у багачів тижнями Гули димучі кінні молотарки (Вирган, Квіт. береги, 1950, 10). Словник української мови в 11 томах