1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дислексія

дислексі́я

-ї, ж., мед.

Нездатність навчитися читати.

Набута дислексія — загальна назва для будь-якої дислексії у індивіда, який спершу читав нормально.

Пряма дислексія — форма набутої дислексії, за якої пацієнт може читати слова вголос, але не розуміє їх.

Фонологічна дислексія — форма набутої дислексії, яка характеризується проблемами навчання вимовлянню слів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дислексія — ДИСЛЕКСІ́Я, ї, ж., мед. Суттєві труднощі в оволодінні навичками читання і письма при загальній здатності навчатися. В основі дислексії лежать нейробіологічні причини: певні зони мозку в таких людей менш активні, ніж у нормі (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах