дислексія
ДИСЛЕКСІ́Я, ї, ж., мед.
Суттєві труднощі в оволодінні навичками читання і письма при загальній здатності навчатися.
В основі дислексії лежать нейробіологічні причини: певні зони мозку в таких людей менш активні, ніж у нормі (з наук. літ.);
Як не дивно, нерідко дислексія супроводжується підвищеними показниками розумового розвитку дитини (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дислексія — -ї, ж., мед. Нездатність навчитися читати. Набута дислексія — загальна назва для будь-якої дислексії у індивіда, який спершу читав нормально. Пряма дислексія — форма набутої дислексії, за якої пацієнт може читати слова вголос, але не розуміє їх. Великий тлумачний словник сучасної мови