1. Великий тлумачний словник сучасної мови

добича

доби́ча

рідко добич, -і, ж., розм.

Те саме, що здобич 1), 2).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добича — Здобич, здобуток Словник чужослів Павло Штепа
  2. добича — ДОБИ́ЧА, рідко ДО́БИЧ, і, ж., розм. 1. Те, що захоплено з боєм у ворога. Та без серця і без жалю, Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої [своєї] (Рудан., Тв., 1956, 76); — Як послужить доля, то сього року буде велика добич. Словник української мови в 11 томах