1. Великий тлумачний словник сучасної мови

добровільний

доброві́льний

-а, -е.

1》 Який здійснюється, діє і т. ін. з власного бажання, доброї волі, без насилля, примусу; прот. примусовий.

2》 Який утворюється, існує на основі самодіяльності мас, завдяки підтримці громадськості.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добровільний — доброві́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. добровільний — ДОБРОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИЙ рідше, САМОХІ́ТНИЙ розм., ДОБРОХІ́ТНИЙ розм. Якими словами розповість (Мирослава) йому про свій — добровільний чи недобровільний?... Словник синонімів української мови
  3. добровільний — Доброві́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. добровільний — ДОБРОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється, діє і т. ін. з власного бажання, доброї волі, без насилля, примусу; протилежне примусовий. Ми хочемо добровільного союзу націй, — такого союзу, який не допускав би ніякого насильства однієї нації над одною.. Словник української мови в 11 томах
  5. добровільний — Добровільний, -а, -е Доброжелательный. Да чи він (батько женихів) добрий, да чи добровільний, да чи такий, як мій рідний. Мет. 147. Словник української мови Грінченка