доброчесний

доброче́сний

-а, -е.

Який живе чесно, дотримується всіх правил моралі.

|| Який є проявом чесності, моральності.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доброчесний — доброче́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. доброчесний — Цнотливий, чеснотливий, моральний Словник чужослів Павло Штепа
  3. доброчесний — див. Добрий; чесний Словник синонімів Вусика
  4. доброчесний — ЧЕ́СНИЙ (який відзначається високими моральними якостями; який виражає ці якості тощо); ДОБРОЧЕ́СНИЙ, ЦНОТЛИ́ВИЙ (який живе чесно, дотримується всіх правил моралі; який виражає чесність); ПРАВДИ́ВИЙ, ЧИ́СТИЙ (який виражає правдивість, чесність)... Словник синонімів української мови
  5. доброчесний — ДОБРОЧЕ́СНИЙ, а, е. Який живе чесно, дотримується всіх правил моралі. Доброчесним героям співчували, а коли на сцену виходив хижак-куркуль або лиха свекруха, то глядачі з криками зривалися з місць, щоб покарати їх (Мист. Словник української мови в 11 томах