доброчесний
ДОБРОЧЕ́СНИЙ, а, е. Який живе чесно, дотримується всіх правил моралі.
Доброчесним героям співчували, а коли на сцену виходив хижак-куркуль або лиха свекруха, то глядачі з криками зривалися з місць, щоб покарати їх (Мист., 4, 1956, 46);
// Який є проявом чесності, моральності.
Гусак у крила тут як сплесне, Як закричить: — Ура, ура! За ставлення за доброчесне До колективного добра (Воскр., З перцем!, 1957, 102).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доброчесний — доброче́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- доброчесний — -а, -е. Який живе чесно, дотримується всіх правил моралі. || Який є проявом чесності, моральності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доброчесний — Цнотливий, чеснотливий, моральний Словник чужослів Павло Штепа
- доброчесний — див. Добрий; чесний Словник синонімів Вусика
- доброчесний — ЧЕ́СНИЙ (який відзначається високими моральними якостями; який виражає ці якості тощо); ДОБРОЧЕ́СНИЙ, ЦНОТЛИ́ВИЙ (який живе чесно, дотримується всіх правил моралі; який виражає чесність); ПРАВДИ́ВИЙ, ЧИ́СТИЙ (який виражає правдивість, чесність)... Словник синонімів української мови