доброчесно
ДОБРОЧЕ́СНО. Присл. до доброче́сний.
В Січі був такий звичай, що кожен мусив коритися волі старшого, жити в братерстві один з одним і поводитися доброчесно (Панч, Гомон. Україна, 1954, 226).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доброчесно — доброче́сно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- доброчесно — Присл. до доброчесний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доброчесно — див. добровільно Словник синонімів Вусика