довгоживучий

довгоживу́чий

-а, -е.

Який довго живе.

|| Який довго існує.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довгоживучий — ДОВГОЖИВУ́ЧИЙ, а, е. Який живе, існує багато років. Черепахи вважаються одними з найбільш довгоживучих живих організмів на Землі (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах