1. Великий тлумачний словник сучасної мови

довколишній

довко́лишній

-я, -є.

Який міститься навколо, поблизу; навколишній, околишній.

|| у знач. ім. довколишнє, -нього, с. Те, що знаходиться навколо, поблизу.

|| Який живе в місцевості, що розташована навколо, поблизу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довколишній — довко́лишній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. довколишній — Навколишній, околишній; (- села) близький, поблизький, недалекий, сусідній. Словник синонімів Караванського
  3. довколишній — [доўколиешн'ій] м. (на) -н'ому /-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. довколишній — НАВКО́ЛИШНІЙ (який міститься навколо або поблизу когось, чогось), ДОВКО́ЛИШНІЙ, ОКО́ЛИШНІЙ, НАВКРУ́ЖНИЙ розм., ОКО́ЛИЧНИЙ розм., ОТО́ЧУЮЧИЙ рідко, НАОКО́ЛЬНИЙ рідко; ПОБІ́ЧНИЙ (розташований по обидва боки або навколо чого-небудь). Словник синонімів української мови
  5. довколишній — Довко́лишній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. довколишній — ДОВКО́ЛИШНІЙ, я, є. Який міститься навколо, поблизу; навколишній, околишній. Виразні обриси довколишніх предметів розпливалися в темряві (Фр., II, 1950, 93); Весною довколишній світ шумів малахітовою зеленню, хлюпотів голубизною лісових озер (Руд. Словник української мови в 11 томах