1. Словник української мови в 11 томах

довколишній

ДОВКО́ЛИШНІЙ, я, є. Який міститься навколо, поблизу; навколишній, околишній.

Виразні обриси довколишніх предметів розпливалися в темряві (Фр., II, 1950, 93);

Весною довколишній світ шумів малахітовою зеленню, хлюпотів голубизною лісових озер (Руд., Остання шабля, 1959, 12);

// у знач. ім. довко́лишнє, нього, с. Те, що знаходиться навколо, поблизу.

Погляд його був спрямований кудись далеко, а думка наче піднеслася над усім довколишнім, буденним… (Сміл., Сад, 1952, 27);

// Який живе в місцевості, що розташована навколо, поблизу.

Не спали в цю ніч довколишні хуторяни (Гончар, Таврія.., 1957, 525);

— Недарма цієї землі так бояться довколишні мешканці (Смолич, І, 1958, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довколишній — довко́лишній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. довколишній — Навколишній, околишній; (- села) близький, поблизький, недалекий, сусідній. Словник синонімів Караванського
  3. довколишній — [доўколиешн'ій] м. (на) -н'ому /-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. довколишній — -я, -є. Який міститься навколо, поблизу; навколишній, околишній. || у знач. ім. довколишнє, -нього, с. Те, що знаходиться навколо, поблизу. || Який живе в місцевості, що розташована навколо, поблизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. довколишній — НАВКО́ЛИШНІЙ (який міститься навколо або поблизу когось, чогось), ДОВКО́ЛИШНІЙ, ОКО́ЛИШНІЙ, НАВКРУ́ЖНИЙ розм., ОКО́ЛИЧНИЙ розм., ОТО́ЧУЮЧИЙ рідко, НАОКО́ЛЬНИЙ рідко; ПОБІ́ЧНИЙ (розташований по обидва боки або навколо чого-небудь). Словник синонімів української мови
  6. довколишній — Довко́лишній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)