довіз
до́віз
довозу, ч.
1》 Дія за знач. довозити.
2》 Загальна кількість або загальна вартість товарів, доставлених у країну.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довіз — до́ві́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- довіз — Дові́з, -во́зу, -зові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- довіз — ДО́ВІ́З, до́во́зу, ч. 1. Дія за знач. дово́зити. Він думав про гуртову торгівлю сіллю, особливо в гірських повітах, де сіль, найпаче зимою, робиться страшенно дорога задля трудності довозу (Фр., VIII, 1952, 382); Довіз палива до Коломиї припинився (Мас. Словник української мови в 11 томах