догма

до́гма

-и, ж.

1》 Учення або положення, що приймається як незаперечна, вічна, незмінна істина для всіх часів та історичних умов.

Догма права — формально-логічне тлумачення норм чинного права.

2》 перев. мн. Основні положення якого-небудь учення або релігії.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. догма — до́гма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. догма — (непохитна) істина, аксіома, засада, принцип, положення; пор. ВЧЕННЯ. Словник синонімів Караванського
  3. догма — до́гма, догма́т [грец. δόγμα (δόγματος) – думка, вчення] 1. Поняття, ідея, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов. 2. Основне положення якого-небудь вчення (напр., релігії), яке приймається без доказів. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. догма — ДОГМА (від грецьк. δόγμα — думка, рішення, вчення) — положення, ідея (чи система положень або вірувань), все те, що сприймається його адептами безальтернативно, поза будь-яким сумнівом та можливістю критичного перегляду. Для терміну "Д. Філософський енциклопедичний словник
  5. догма — До́гма, -ми, -мі; до́гми, догм (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. догма — ДО́ГМА, и, ж. 1. Учення або положення, що приймається як незаперечна, вічна, незмінна істина для всіх часів і історичних умов. Маркс і Енгельс говорили багато раз, що наше вчення не догма, а керівництво до дії.. Словник української мови в 11 томах
  7. догма — рос. догма положення, що приймається на віру як беззаперечна істина, незмінна ні за яких обставин. Eкономічна енциклопедія