догма
ДО́ГМА, и, ж.
1. Учення або положення, що приймається як незаперечна, вічна, незмінна істина для всіх часів і історичних умов.
Маркс і Енгельс говорили багато раз, що наше вчення не догма, а керівництво до дії.. (Ленін, 28, 1951, 193);
За вбивство управителя Короля кріпаки заплатять дорогою ціною. Можливо, він, огидний Король, не вартий такої відплати. Але для порядку. Порядок і закон — то несхитні догми (Рибак, Помилка.., 1956, 264).
2. перев. мн. Основні положення якого-небудь учення або релігії.
Вони [захисники релігії] оголошують себе поборниками тих чи інших окремих наукових фактів, щоб засвідчити показну «погодженість» положень науки з догмами релігії (Наука.., 8, 1959, 44).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- догма — до́гма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- догма — (непохитна) істина, аксіома, засада, принцип, положення; пор. ВЧЕННЯ. Словник синонімів Караванського
- догма — -и, ж. 1》 Учення або положення, що приймається як незаперечна, вічна, незмінна істина для всіх часів та історичних умов. Догма права — формально-логічне тлумачення норм чинного права. 2》 перев. мн. Основні положення якого-небудь учення або релігії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- догма — до́гма, догма́т [грец. δόγμα (δόγματος) – думка, вчення] 1. Поняття, ідея, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов. 2. Основне положення якого-небудь вчення (напр., релігії), яке приймається без доказів. Словник іншомовних слів Мельничука
- догма — ДОГМА (від грецьк. δόγμα — думка, рішення, вчення) — положення, ідея (чи система положень або вірувань), все те, що сприймається його адептами безальтернативно, поза будь-яким сумнівом та можливістю критичного перегляду. Для терміну "Д. Філософський енциклопедичний словник
- догма — До́гма, -ми, -мі; до́гми, догм (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- догма — рос. догма положення, що приймається на віру як беззаперечна істина, незмінна ні за яких обставин. Eкономічна енциклопедія