домініканець
домініка́нець
-нця, ч.
1》 Член католицького чернечого ордену, заснованого у 13 ст. іспанським ченцем Домініком у Франції для боротьби проти єретиків.
2》 див. домініканці II.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- домініканець — домініка́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- домініканець — ДОМІНІКА́НЕЦЬ² див. домініка́нці. Словник української мови у 20 томах
- домініканець — ДОМІНІКА́НЕЦЬ, нця, ч. Член католицького чернечого ордену, заснованого у XIII ст. іспанським ченцем Домініком у Франції для боротьби проти єретиків. У храмі у святого Яна я випадком підслухав тиху мову двох домініканців (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 75). Словник української мови в 11 томах