1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дописка

допи́ска

-и, ж.

Дія за знач. дописувати, дописати 2).

|| Те, що дописане.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дописка — допи́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дописка — [дописка] -ские, д. і м. -с'ц'і, р. мн. -сок Орфоепічний словник української мови
  3. дописка — ДОПИ́СКА, и, ж. Дія за знач. допи́сувати, дописа́ти 2. Осіб, які допускають розбазарювання і дописку трудоднів, притягати до відповідальності (Рад. Укр., 3.VІІІ 1958, 1); // Те, що дописане. Поруч була дописка професора Драги (Кучер, Чорноморці, 1956, 214). Словник української мови в 11 томах