дописка
ДОПИ́СКА, и, ж. Дія за знач. допи́сувати, дописа́ти 2.
Осіб, які допускають розбазарювання і дописку трудоднів, притягати до відповідальності (Рад. Укр., 3.VІІІ 1958, 1);
// Те, що дописане.
Поруч була дописка професора Драги (Кучер, Чорноморці, 1956, 214).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me