1. Великий тлумачний словник сучасної мови

доповнювати

допо́внювати

-юю, -юєш і доповняти, -яю, -яєш, недок., доповнити, -ню, -ниш, док., перех.

Додаючи що-небудь до того, що вже є або відомо, робити його повнішим.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доповнювати — допо́внювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. доповнювати — [допоўн'уватие] -н'уйу, -н'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. доповнювати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. доповнювати — ДОПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш і ДОПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., перех. Додаючи що-небудь до того, що вже є або відомо, робити його повнішим. — Я.. Вам сю подію вже розповідав, а тепер доповнюю те, що мені дівчинка сказала (Стеф. Словник української мови в 11 томах