1. Великий тлумачний словник сучасної мови

доручати

доруча́ти

-аю, -аєш, недок., доручити, -ручу, -ручиш, док., перех., також з інфін., кому, чому.

Покладати на когось виконання чого-небудь.

|| Віддавати кого-, що-небудь у повне розпорядження когось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доручати — доруча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. доручати — (кому) припоручити, покладати на, (щось неприємне) спихати, звалювати <�на плечі>; (у руки) вручати, давати, передавати; доручувати. Словник синонімів Караванського
  3. доручати — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови