1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дощовик

дощови́к

-а, ч., розм.

1》 Верхній легкий непромокальний одяг, що захищає від дощу.

2》 Кулястий гриб, який швидко росте в теплу дощову пору, а висихаючи, перетворюється на темний порох.

3》 Черв'як, що живе в ґрунті, підвищує його родючість, а на поверхню виходить тільки після великого дощу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дощовик — дощови́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дощовик — I гриб класу базидіоміцетів; поширений на всій земній кулі; спори утворюються всередині кулястого або булавоподібного плодового тіла; в Європі налічується 14 видів (напр., д. їстівний, або шпильчастий). Універсальний словник-енциклопедія
  3. дощовик — ПО́РХАВКА (кулястий гриб, який, достигаючи, наповнюється спорами), МОРУ́ХА, ДОЩОВИ́К, ПУ́РХАВКА діал., МРЮ́ХА діал. Із мохів бризнув у небо фонтан золотого пилу, мов із порхавки, що, дозрівши, викидає вгору мільйони спор (В. Словник синонімів української мови
  4. дощовик — ДОЩОВИ́К, а́, ч., розм, 1. Верхній легкий непромокальний одяг, що захищає від дощу. Василь одягав дощовик, бо зранку росив трошки дощик (Вільде, На порозі, 1955, 63). Словник української мови в 11 томах