1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дрижачий

дрижа́чий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до дрижати 1), 2).

2》 у знач. прикм. Який звучить переривчасто, нерівно.

Дрижачі приголосні грам. — приголосні звуки, що творяться внаслідок переривання видихуваного повітряного струменя мовним органом, який ритмічно вібрує.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрижачий — дрижа́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дрижачий — д., тремтливий, тремтячий, (- світло) мерехтливий, тріпотливий, миготливий; р. дриготливий, дрижкий, о. як у трясці, з тремтінням. Словник синонімів Караванського
  3. дрижачий — ДРИЖА́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до дрижа́ти 1, 2. Гладун зупинився перед ним запирханий, якийсь зацькований, з дрижачими поблідлими губами (Гончар, Людина.., 1960, 140); Вона сиділа годинами, вдивляючись сумним оком у дрижаче світельце (Кобр. Словник української мови в 11 томах