дуель
дуе́ль
-і, ж.
1》 Поєдинок із застосуванням зброї між двома противниками за викликом одного з них.
|| Обмін пострілами між двома ворожими сторонами; перестрілка.
2》 перен. Змагання, боротьба двох осіб; двобій. Словесна дуель.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дуель — дуе́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дуель — Дуе́ль, ж.р. Поєдинок, двобій. Що тоді богато “вступало ся і виступало“, те має свою причину. Річ у тім, що ухвалою засіданя виділового з 24. V. 1899 виключено з товариства члена, що не поєдинкував ся. Українська літературна мова на Буковині
- дуель — Двобій, ГЕРЦЬ, турнір, сов. поєдинок; П. змагання; (гармат) перестрілка. Словник синонімів Караванського
- дуель — [дуел'] -л'і, ор. -л':у, р. мн. -елеий Орфоепічний словник української мови
- дуель — Двобій, герць, див. поєдинок Словник чужослів Павло Штепа
- дуель — дуе́ль (франц. duel, від лат. duellum – війна) 1. Збройний поєдинок двох противників на певних умовах. Пережиток феодальних уявлень про честь та її захист. 2. Переносно – змагання, боротьба двох сторін (напр., словесна Д. – диспут). Словник іншомовних слів Мельничука
- дуель — БОРОТЬБА́ (активне, тривале суперництво протилежних або ворожих сил — соціальних груп, осіб, ідей і т. ін.), ПРОТИБО́РСТВО книжн., БОРНЯ́ поет., БОРІ́ННЯ поет., ЗМАГА́ННЯ, ВІЙНА́ підсил. Словник синонімів української мови
- дуель — Дуе́ль, -лю, -леві, на -лі; -е́лі, -лів (ч. p., фр. le duel) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дуель — ДУЕ́ЛЬ, і, ж. 1. Поєдинок із застосуванням зброї між двома противниками за викликом одного з них. Німецький франт у напіввійськовому, спортивного крою костюмі.. йде вулицею. Обличчя — в шрамах від студентських дуелей (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах