думний
ду́мний
-а, -е.
1》 розм. Заглиблений у думки; задумливий, замислений.
|| Який виражає заглибленість у думки.
2》 рідко. Те саме, що гордовитий.
3》 іст. Прикм. до дума 3).
|| Стос. до боярської думи. Думний дяк.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- думний — ду́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- думний — див. пихатий Словник синонімів Вусика
- думний — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Словник синонімів української мови
- думний — Ду́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- думний — ДУ́МНИЙ, а, е. 1. розм. Заглиблений у думки; задумливий, замислений. А Настя мені якось і каже: — Так от чого матуся така думна ходила!.. (Вовчок, І, 1955, 262); Чорнобривцями заквітчаний [на фото], у рушник прибраний, а сам думний та сумний… (Вас., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- думний — Думний, -а, -е 1) Задумчивый, мыслящій. І думнеє чоло похмарніло. Шевч. (1883) 127. 2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами? Св. Л. 124. Словник української мови Грінченка