духівниця

Значення в інших словниках

1. духівниця — духівни́ця іменник жіночого роду заповіт арх. Орфографічний словник української мови
2. духівниця — Заповіт, тестамент, як ім. духовна, г. завіщання. Словник синонімів Караванського
3. духівниця — ЗАПОВІ́Т (розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті; передсмертна воля; настанова, наказ послідовникам чи нащадкам), ДУХІВНИ́ЦЯ, ТЕСТАМЕ́НТ рідше, ЗАВІ́Т уроч. — Про який же скарб говорив батько?... Словник синонімів української мови
4. духівниця — Духівни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. духівниця — ДУХІВНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Заповіт про спадщину. Піклуючись за майбутню господарську долю синів, рідний батько перед самісінькою копанкою словесну духівницю дав (Ковінька, Кутя.., 1960, 25); Не можна читати без хвилювання духівниці А. Тесленка, залишеної братові (Рад. літ-во, 11, 1949, 108). Словник української мови в 11 томах
6. духівниця — Духівниця, -ці ж. Духовное завѣщаніе. Мил. 165. Словник української мови Грінченка