духівниця
ЗАПОВІ́Т (розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті; передсмертна воля; настанова, наказ послідовникам чи нащадкам), ДУХІВНИ́ЦЯ, ТЕСТАМЕ́НТ рідше, ЗАВІ́Т уроч. — Про який же скарб говорив батько? — поцікавився Сварг, почувши про заповіт батька (С. Скляренко); Піклуючись за майбутню господарську долю синів, рідний батько перед самісінькою копанкою словесну духівницю дав (О. Ковінька); — Знаєте, старий чоловік, а говорити з ним прямо про те, щоби зробив тестамент, якось не випадає (І. Франко); Текст Біблії християни називають Святим Письмом, одкровенням Бога, його завітом (з журналу).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- духівниця — духівни́ця іменник жіночого роду заповіт арх. Орфографічний словник української мови
- духівниця — Заповіт, тестамент, як ім. духовна, г. завіщання. Словник синонімів Караванського
- духівниця — -і, ж., заст. Заповіт про спадщину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- духівниця — Духівни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- духівниця — ДУХІВНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Заповіт про спадщину. Піклуючись за майбутню господарську долю синів, рідний батько перед самісінькою копанкою словесну духівницю дав (Ковінька, Кутя.., 1960, 25); Не можна читати без хвилювання духівниці А. Тесленка, залишеної братові (Рад. літ-во, 11, 1949, 108). Словник української мови в 11 томах
- духівниця — Духівниця, -ці ж. Духовное завѣщаніе. Мил. 165. Словник української мови Грінченка