діставатися
дістава́тися
-стаюся, -стаєшся; наказ. сп. діставайся; недок., дістатися, -ануся, -анешся; наказ. сп., дістанься; док.
1》 Переходити в чиє-небудь користування, ставати чиєюсь власністю.
|| перен. Випадати на чиюсь долю.
2》 З труднощами йти, їхати, підніматися і т. ін. до якого-небудь місця, предмета; добиратися.
3》 рідко. Влаштовуватися куди-небудь, зараховувати себе до складу чогось.
|| Проникати в середовище кого-, чого-небудь.
4》 З труднощами домагатися, досягати чого-небудь, здобувати щось.
5》 безос., кому, чому. Одержувати покарання за що-небудь.
6》 Потрапляти в складні умови, обставини.
|| Вибиратися зі складних умов, обставин.
7》 тільки недок. Пас. до діставати 1), 3).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- діставатися — дістава́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- діставатися — (до мети) добиратися, добуватися; (з-за ґрат) продіставатися, проникати; (до лап) потрапляти; (на волю) виходити; (на горіхи) перепадати; (на долю) ЗАП. судитися, випадати, припадати; (не легко) здобуватися. Словник синонімів Караванського
- діставатися — Добуватися, добутися, подобуватися, видобуватися, видобутися, повидобуватися, здобуватися, здобутися, поздобуватися, доходити, дійти, подоходити, влазити, влізати, влізти, повлазити, сягати, досягати, досягнути, посягати Словник чужослів Павло Штепа
- діставатися — дістава́тися / діста́тися в ру́ки чиї, кому. Переходити під чию-небудь владу; ставати чиєюсь власністю. 1648 р. Високий Замок дістався в українські руки. Через те ціле місто (Львів) було на ласці Хмельницького і зложило йому викуп (І. Крип’якевич). Фразеологічний словник української мови
- діставатися — ВИБИРА́ТИСЯ (з труднощами, переборюючи перешкоди, виходити чи виїжджати з тісного, небезпечного або незручного місця), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИЛІЗА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ рідше; ВИРИВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
- діставатися — ДІСТАВА́ТИСЯ, стаю́ся, стає́шся; наказ, сп. дістава́йся; недок., ДІСТА́ТИСЯ, а́нуся, а́нешся; наказ. сп. діста́нься; док. 1. Переходити в чиє-небудь користування, ставати чиєюсь власністю. Словник української мови в 11 томах