1. Великий тлумачний словник сучасної мови

забарювати

заба́рювати

-юю, -юєш і забаряти, -яю, -яєш, недок., забарити, -арю, -ариш, док., розм.

1》 перех. Залишати кого-, що-небудь десь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна; затримувати, загаювати.

2》 тільки док., неперех., рідко. Те саме, що забаритися 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забарювати — заба́рювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. забарювати — ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм., ЗАБА́РЮВАТИ розм., ЗАБАРЯ́ТИ розм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). — Док. Словник синонімів української мови
  3. забарювати — ЗАБА́РЮВАТИ, юю, юєш і ЗАБАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАБАРИ́ТИ, арю́, а́риш, док., розм. 1. перех. Залишати кого-, що-небудь десь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна; затримувати, загаювати. — Інтереси.. Словник української мови в 11 томах